Опис:
Деякі люди мають підвищену чутливість до аномальних коливань середовища й використовуються як первинні «датчики» того, що відбувається. У таких випадках контакт здійснюється не через інструмент чи протокол, а безпосередньо — через людину.
У замкнених або перевантажених просторах середовище не потребує діалогу й не проявляє намірів. Воно діє як постійний тиск, а сенсорний оператор стає єдиною точкою прийому.
Результатом стає не агресивне зіткнення, а витіснення: людина поступово втрачає здатність фіксувати те, що відбувається, і виключається із ситуації як нестабільний елемент. Після таких інцидентів лишаються розриви в даних і незрозумілі порожнечі в спостереженнях.
Висновок:
Людина не повинна бути інтерфейсом. Буфер і формалізований протокол знижують навантаження та зберігають суб’єкта поза прямим впливом.